Грановский монастырь.
Цей монастир має назву, що походить від назви досить великого села Гранів, Гайсинського району Вінницької області. А розташований він за 10 кілометрів від Граніва , з протилежного боку траси Е 50 (Вінниця – Кіровоград) в малесенькому (55 жителів) сільці Тишківська Слобідка (раніше воно називалась просто Слобідка).
З траси потрібно звернути на вказівник «Митків» і по жахливій бруківці, повернувши в центрі Митківа вправо, виїхати на ще гіршу польову дорогу. Далі ви побачите маківки в російському стилі. Це будуть куполи Успенського собору Гранівського монастиря.
Власне це єдина церква цього монастиря, що збереглася до наших часів.
Місцевість ця належала магнатам Сенявським. Вдалося взнати, що за часів Хмельниччини Гранів з околицями орендував такий собі Бартош Важинський.
У Миколи Жарких прочитав, що в Тишківській Слободі , в XVIII столітті був костел. Був тут також монастир отців Василіан. Ну а вже на його місці, після приєднання цих земель до Російської імперії, був заснований монастир Преображення Господнього.
В монастирі було три церкви: Преображення , св.Онуфрія (1833 р.) та Вознесіння Діви Марії (Успінський собор)
Собор був зведений в 1867 році.
В 4-томнику «Памятники градостроительства» пишеться:
«В ансамбль монастиря входит Успенський в неоруском стиле с использованием форм русской архитектуры XVII в. и архиерейский дом. Собор кирпичный, кубический, с декоративными главками. К граненой восточной части примыкают боковые помещения, к нефу с севера и юга – небольшие приделы, к западной части собора – трехярусная колокольня, увенчаная шатром. Перекрыт системой полуциркулярных и крестовых сводов. В интерьере – настенная живопись начала ХХ в. в стиле росписей киевского Владимирского собора.
Роспись этого же времени покрывает наружные стены здания, что является особенностью памятника. Такой прием присущ русской архитектуре и почти не встречается в культовых сооружениях Украины. На юг от собора расположен архиерейский дом ХІХ в Кирпичное, прямоугольное в плане, одноэтажное с подвалом здание. Главный фасад акцентирован двухколонным портиком.»
Дійсно церква ця не типова для України. Не типові також зовнішні росписи. Такого я ще бачив.
В реєстрі пишеться, що крім Успенського собору зберігся ще архіїрейський будинок та монастирські мури. Будинок я не знайшов, а мури вже того...
Власне й церква не в кращому стані. Вона потребує ремонту. Але боюся, що при реставрації будуть втрачені зовнішні розписи.
А тепер дещо, що не стосується історії Гранівського монастиря.
В Гранівському монастирі ми були влітку 2006 року, на свято Трійці. В соборі якраз проходила служба, співав хор, підлога була вкрита зеленню.Хотів придбати якусь брошуру про монастир, але такої не виявилось. Була якась література, але вона мало відношення до цієї обителі опосередковане...
